ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ СОЛОСПІВІВ ВСЕВОЛОДА РИБАЛЬЧЕНКА НА ВІРШІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2023.3.11Ключові слова:
виконавський аналіз, вокальний цикл, романс, солоспів, українська вокальна школаАнотація
У статті представлено виконавський аналіз солоспівів В. Рибальченка, зібраних у цикл «Шість романсів на слова Тараса Шевченка: для високого жіночого голосу в супроводі фортепіано» (1966). Визначено, що цикл складається з різноманітних за образним змістом і драматургічним характером романсів, кожен із яких відображає жанрові характеристики українського солоспіву: куплетну форму, взаємопроникливість поетичного слова й музики, простоту і щирість емоційного змісту, естетичну красу й довершеність музичної думки. З’ясовано, що В. Рибальченко в циклі «Шість романсів на слова Тараса Шевченка» вибудовує драматургію кожного номера на основі принципу контрасту задля багатогранного розкриття художньо-образного змісту поетичного тексту, акцентуючи увагу на тембрових і динамічних характеристиках вокального звучання, ладогармонічній мові твору як важливих факторів драматургічного розвитку й музичної виразності в розкритті різнопланових за змістом віршів Великого Кобзаря: психологічно-поглиблених, філософсько-споглядальних, лірично-задумливих, епічних. Проаналізовано виконавську манеру сучасної української співачки Валерії Туліс в інтерпретації солоспівів В. Рибальченка, що набула повноти вираження через сформовану культуру звуку, визначену школою професорки Валентини Антонюк, а також її художній світогляд, рівень естетичного розвитку. Визначено, що пошук відповідних авторському задуму шляхів вираження музичної думки у вокальному циклі В. Рибальченка «Шість романсів на слова Тараса Шевченка» зумовив розвиток виконавських особливостей, які впливають на характер представлення музичного образу й проявляються у виконавській схильності солістки до емоційної підкресленості психологічних станів і настроїв, посилення інтонаційно-фонічних нюансів музичного мовлення й загалом персоніфікації виконавської манери прочитання та сценічного втілення композиторського задуму твору.
Посилання
Антонюк В.Г. Українська вокальна школа: етнокультурологічний аспект : монографія. Київ : Українська ідея, 2001. 144 с.
Антонюк В.Г. Образ ностальгічної вокальності у духовній спадщині Тараса Шевченка. Музика. Український інтернет-журнал. 2022.12.04. URL: http://mus.art.co.ua/obraz-nostalhichnoi-vokalnosti-u-dukhovniy-spadshchynitarasa-shevchenka.
Ван Цзо. Інтонаційно-жанрові засади українського солоспіву. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. Вип. 40. 2014. С. 726–736.
Гребенюк Н.Є. Вокально-виконавська творчість: психолого-педагогічний та мистецтвознавчий аспекти : монографія. Київ : НМАУ імені П.І. Чайковського, 1999. 269 с.
Дзюба І.М. Тарас Шевченко. Життя і творчість. Київ : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 720 с.
Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. 4-е вид. Київ : Факт, 2007. 148 с.
Зворигіна О. Вокальна Шевченкіана Валентини Антонюк. Музика. Український інтернет-журнал. 2023.20.03. URL: https://mus.art.co.ua/vokalna-shevchenkiana-valentyny-antoniuk.
Королюк Н.І. Кобзарева пісня: поезія Тараса Шевченка і музика. Київ : Фонд мистецтв «Юніталанти», 1994. 75 с.
Костюк Н.О. Поезія Тараса Шевченка в українській музиці: імена і жанри. Студії мистецтвознавчі. 2008. № 2. С. 101–110.
Москаленко В.Г. Лекції з музичної інтерпретації : навчальний посібник. Київ : НМАУ імені П.І. Чайковського, 2013. 134 с.
Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: Спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка. Київ : Вища школа, 2000. 207 с.
Фільц Б.М. Особливості розкриття поезії Тараса Шевченка у творчості українських композиторів. Студії мистецтвознавчі. 2014. № 3. С. 20–30.
Шевченкіана на початку ХХІ століття: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 190-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка. 25 березня 2004 р. Харків, 2004. 194 с.
Рибальченко В.П. Шість романсів на слова Тараса Шевченка [Ноти] : для високого жіночого голосу в супроводі фортепіано. Київ : Мистецтво, 1966. 42 с.