КОНЦЕПТОСФЕРА УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЧНОЇ ПІСНІ В КОНТЕКСТІ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ АНАЛІЗУ МУЗИЧНО-ПОЕТИЧНИХ СПІВВІДНОШЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2024.3.14Ключові слова:
вокальне виконавство, академічне вокальне виконавство, академічна манера, камерно-вокальні твори, романс, митець, художній образ, мотиви, ритмічна структура вірша, український музичний фольклор.Анотація
Визначення «українська академічна пісня» на сьогодні становить високо узагальнюючий критерій осмислення щодо української камерно-вокальної творчості в цілому та її понятійного позначення в ролі «українського солоспіву» – вокального соло з інструментальним супроводом. Однак, при останньому оминається ментальна структура явища – оперта на духовний досвід української академічної традиції в ролі такого національного феномена, як концептосфера української академічної пісні: цей феномен охоплює семантичні означення жанрово-стильових різновидів камерних вокальних творів, щодо яких існують певні норми музично-поетичних співвідношень та «знаковість» їх мовно-лексичного ресурсу. Звідси – потреба вирізнення структурних інваріантів жанрово-стильових різновидів українського солоспіву та їх аналізу за принципами співвідношення образних систем Слова і Музики. Так, для «пісні в народному дусі» – це узагальнення сюжетної програми віршованого тексту; для «романсу» – висока міра деталізації образного змісту поетичного першоджерела, що передбачає ідентифікацію інтонацій мовлення та «розмовного жанру»; для «пісні-романсу» – синтезована роль як узагальнень, так і деталізації, що є вельми характерним для ліричної фольклорної пісні; для монодраматичного солоспіву-монологу – театралізація, висока міра персоніфікації образного змісту словесного тексту та «голосу» Поета. Перелічені інваріантні структури камерно-вокальної творчості забезпечують систематизацію її концептів, що виступають в ролі константних архетипних моделей музично-поетичних співвідношень. Усе це – підстави для конкретизації музично-мовленнєвого ресурсу камерно-вокальних творів, його адекватного тлумачення як засобів втілення художніх образів згідно з творчим задумом митця, а також підґрунтя дотримання академічної манери співу, яка б відповідала нормам академічного вокального виконавства та уявленням про концептосферу української академічної пісні.
Посилання
Вандишев В. Методологічні аспекти концептології. Гуманітарний вісник ЗДІА. 2012. № 50. С. 45–51.
Людкевич С. Про композиції до поезій Т. Шевченка. Людкевич С. П. Дослідження і статті. К. : Музична Україна, 1976. С. 127–131.
Марік В. Методологічні підстави введення поняття «концепт» до музикознавчого дослідження. Проблеми учасності : культура, мистецтво, педагогіка : збірник наукових праць. Харків-Луганськ : Стильіздат, 2007. Вип. 8. С. 53–65.
Пʼятницька-Позднякова І. Музичне мовлення в дискурсі мовно-знакових теорій. Українське музикознавство : науково-методичний збірник. НАМАУ ім. П. І. Чайковського. К., 2013. Вип. 39. С. 31–44.
Пʼятницька-Позднякова І. Музичне мовлення в контексті семіозису як процесу смислоутворення. Україна – Польща: діалог культур : збірник матеріалів Міжнародного наукового симпозіуму (Київ, 9–12 квітня 2018 року). Київ : ІК НАМ України, 2018. С. 92.
Ярко М., Каралюс М., Бучок Л. Жанрово-стильова спеціалізація солоспіву у творчості М. В. Лисенка. «Fine Art and Culture Studies» : збірник наукових праць. Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2022. Випуск 1. С. 10–18.
