АТОМАРНИЙ ПРИНЦИП ТВОРЧОГО ВИХОВАННЯ ЕСТРАДНОГО МУЗИКАНТА
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2025.3.19Ключові слова:
музичне мистецтво, естрадна музика, атомарний принцип, педагогіка, професійна компетентність, психофізіологія, емоційна виразність, соціальна значущість, інтегративна модель навчанняАнотація
Мета статті – проаналізувати «атомарний принцип» у музичній педагогіці як поняття «організуючої системи» сегментів формування професійних і особистісних компетенцій музиканта. Методологія спирається на міждисциплінарний підхід, який інтегрує педагогічні концепції, психологічні теорії (у тому числі ідеї Л. Виготського про поетапне становлення функцій), дані фізіології, психофізіології, музикознавства й художньо-емоційні аспекти навчання. У дослідженні освітній процес розглядається як цілісна система, де кожен елемент («атом») не існує ізольовано, а функціонує у взаємодії з іншими, формуючи концепцію атомарного принципу методики. Наукова новизна полягає в уточненні змісту цього поняття: він трактується не як зведення навчання до окремих елементів, а як інтегративний механізм, що поєднує технічні, психофізіологічні, емоційно-художні та соціальні компоненти підготовки. Такий підхід дозволяє інтерпретувати навчання естрадного музиканта як багаторівневий процес розвитку виконавських навичок, культурної ідентичності, творчої ініціативи та здатності до культурного впливу на аудиторію. Акцент робиться на проблемах сучасної музичної освіти, зокрема на суперечностях, вузькопрофільності та редукції творчої ініціативи, що звужують процес підготовки до механічного оволодіння технікою. У висновках визначено, що атомарний принцип є продуктивною методологічною стратегією, яка забезпечує системність і цілісність музичної освіти. Його застосування долає кризу фрагментарності та «синдрому кінцевого результату», притаманних багатьом сучасним методикам. У синтезі техніки, емоційної компетентності, творчого самовираження та соціальної місії формується особистість музиканта, здатна до культурного діалогу й створення унікального художнього образу. Таким чином, атомарний підхід відкриває нові перспективи для розвитку музичної педагогіки, зорієнтованої не лише на професійну підготовку, але й на становлення соціально значущої та творчо активної особистості.
Посилання
Макієвський С. Гармонія ритма. Київ: Четверта хвиля, 2006. Ч. 1. 76 с.
Frost B. Atomic Design. Massachusetts: Brad Frost Web, 2016. 193 p.
Jaques-Dalcroze É. Le rythme, la musique et lʼéducation. Paris: Fischbacher, 1920. 234 p.
Hargreaves D., Zimmerman M. Developmental theories of music learning. Handbook of research on music teaching and learning. New York: Schirmer/Macmillan, 1992. pp. 377–391.
Karpinski G. Aural Skills Acquisition: The Development of Listening, Reading, and Performing Skills in College- Level Musicians, Oxford University Press, 2000. 253 p.
Mursell J. The Psychology of Music. New York: W.W. Norton, 1937. 384 p.
Riggs S. Singing for the Stars: A Complete Program for Training Your Voice. Alfred Music, 1998. 98 p.
Seashore C. Psychology of Music. New York: McGraw-Hill, 1938. 448 p.
Swanwick K. Teaching Music Musically. London: Routledge, 1999. 176 p.
Schiavio A., Van der Schyff D. 4E music pedagogy and the principles of self-organization. Behavioral Sciences. 2018. 8 (8). 72. URL: http://www.mdpi.com/2076-328X/8/8/72 (дата звернення: 10.08.2025)
Veresov N. Forgotten methodology: Vygotsky’s case. Cultural-Historical Psychology. 2010. 6 (4). pp. 94–108.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
