ВПЛИВ ІТАЛІЙСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ НА ФОРМУВАННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ СКРИПКОВОЇ ПЕДАГОГІКИ У XVIII СТОЛІТТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/art/2026.1.2Ключові слова:
французька скрипкова школа, італійська традиція, XVIII століття, скрипкова педагогіка, Л’Аббе, виконавська практика, трактатАнотація
У статті розглядається вплив італійської виконавської та педагогічної традиції на формування французької скрипкової педагогіки XVIII століття на основі праць провідних тогочасних французьких скрипалів-педагогів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю уточнення механізмів міжнаціональної взаємодії у процесі становлення європейських скрипкових шкіл ранньомодерного періоду, а також переосмислення ролі французької традиції у контексті загальноєвропейського розвитку скрипкового мистецтва. У центрі уваги перебуває трактат Л’Аббе «Скрипкові принципи» як один із перших систематизованих педагогічних джерел французької скрипкової школи, що відбиває складний синтез італійських та національних естетичних принципів. Аналізуються основні положення трактату, пов’язані з постановкою правої руки, використанням смичка, артикуляцією, штриховою технікою та питаннями звуковидобування. Особлива увага приділяється концепції рухової свободи пальцевого апарату, яка, з одного боку, зберігає зв’язок з італійською виконавською традицією, а з іншого — сприяє формуванню характерної для французької школи витонченості звучання та орієнтації на вокалізований тип інтонаційного мислення. У статті простежується, яким чином італійські виконавські ідеали – кантиленність, гнучкість фразування, увага до природності звуку – були адаптовані у французькому культурному середовищі та трансформовані відповідно до естетики галантного стилю. Показано, що трактат Л’Аббе не є механічним запозиченням італійських педагогічних моделей, а демонструє процес їх творчого переосмислення, що згодом визначило подальший розвиток французької скрипкової педагогіки та виконавської практики XIX століття. Отримані результати розширюють уявлення про еволюцію педагогічної думки у скрипковому мистецтві XVIII століття та можуть бути використані у наукових дослідженнях, присвячених історії виконавства, а також у навчальних курсах з історії музичного мистецтва і методики гри на скрипці.
Посилання
L’Abbé le fils [J.-B. Saint-Sevin]. Principes du violon pour apprendre le doigté de cet instrument et les différents
agréments dont il est susceptible, dediée à Monsieur le Marquis de Rodouan de Damartin. Paris, 1761. 73 p.
Baillot, P., Rode, P., Kreutzer, R. Méthode du violon. Paris: Au Magasin de Musique du Conservatoire, 1802. 167 p.
Brijon, E. R. Réflexions sur la musique et la vraie manière de l’exécuter sur le violon. In: Méthodes pour le violon / Tarade : Traité de violon / Bailleux : Méthode raisonnée pour apprendre à jouer du violon / Cambini : Nouvelle méthode théorique et pratique pour le violon. Genève: Minkoff Reprints, 1972. 240 p.
Corrette, M. L’École d’Orphée: méthode pour apprendre facilement à jouer du violon dans le goût françois et italien. Paris: Chez l’Auteur, Mme Boivin, M. Le Clerc, 1738. 43 p.
Dupont, P. Principes de violon par demandes et par réponses. Paris, 1718. 17 p.
Geminiani, F. The Art of Playing on the Violin. London, 1751. 61 p.
Huet, F. Étude sur les différentes écoles de violon depuis Corelli jusqu’à Baillot. Châlons-sur-Marne, 1880. 152 p.
La Laurencie, L. de. L’École française de violon de Lully à Viotti. Paris: Delagrave, 1924. Vol. 3. 319 p.
Monteclair, M. Méthode facile pour apprendre à jouer du violon. Paris, 1711–1712.
Pertobelli, P. Giuseppe Tartini. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. London: Macmillan, 2001. Vol. 11. URL: http://www.oxfordmusiconline.com/grovemusic/abstract/10.1093/gmo/9781561592630.001.0001/
omo-9781561592630-e-0000027529
Stowell, R. Violin Technique and Performance Practice in the Late Eighteenth and Early Nineteenth Centuries. Cambridge: Cambridge University Press, 1985. 411 p.
Tartini, G. Lettera del defonto Signor Giuseppe Tartini alla Signora Maddalena Lombardini. L’Europa Letteraria. Venezia, 1770. Vol. V, II, 74–79.
Wirsta, A. Introduction to L’Abbé le fils: Principes du violon. Paris: Centre de documentation universitaire, 1961. 81 p.
Yim, D. Viotti and the Chinnerys: a relationship charted through letters. London: Routledge, 2004. 320 p.
Zaslaw, N. Dupont, Pierre. The New Grove Dictionary of Music and Musicians. London: Macmillan, 2001. Vol. 7, 724.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.






