СЦЕНІЧНА СТИЛІЗАЦІЯ ТРОЇСТИХ МУЗИК У ПРАКТИЦІ ВЕЛИКОГО АКАДЕМІЧНОГО СЛОБОЖАНСЬКОГО АНСАМБЛЮ ПІСНІ І ТАНЦЮ: ХУДОЖНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ВИМІРИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/art/2026.1.17

Ключові слова:

троїсті музики, сценічна стилізація, народно-інструментальне мистецтво, академічний народний ансамбль, виконавська інтерпретація, фольклорна традиція, слобожанська музична культура

Анотація

У статті здійснено комплексне мистецтвознавче дослідження сценічної стилізації традиції троїстих музик у практиці Великого академічного слобожанського ансамблю пісні і танцю в контексті сучасних процесів розвитку українського народно- інструментального мистецтва. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі професійних народних колективів у збереженні, трансляції та художньому переосмисленні фольклорної спадщини, а також необхідністю наукового осмислення механізмів адаптації традиційних форм музикування до умов академічної сцени. Дослідження спрямоване на виявлення художніх і методологічних особливостей трансформації традиційної моделі троїстих музик у сценічному просторі, де народний інструменталізм функціонує як складова синтетичної музично-хореографічної форми. На матеріалі виконавської практики ансамблю проаналізовано інструментальний склад, фактурну організацію, принципи інструментування та ансамблевої взаємодії, що дозволило окреслити характерні риси сценічної стилізації, зокрема розширення тембрової палітри, ускладнення музичної тканини та посилення драматургічної ролі інструментального супроводу у взаємодії з танцем і вокалом. У ході дослідження встановлено, що сценічна стилізація троїстих музик у діяльності Великого академічного слобожанського ансамблю пісні і танцю не зводиться до зовнішньої імітації фольклорних ознак, а ґрунтується на збереженні інтонаційно-стильового ядра традиції, характерної ритміки та ладового мислення. Виявлено, що художнє узагальнення народного матеріалу відбувається на основі регіонально маркованих інтонаційних моделей Слобожанщини, які в умовах сценічного виконання набувають узагальненого символічного звучання. Узагальнення результатів дослідження дозволяє розглядати сценічну стилізацію троїстих музик у практиці Великого академічного слобожанського ансамблю пісні і танцю як самостійну форму професійного народно-інструментального виконавства, що виконує важливу культуротворчу, освітню та репрезентативну функцію в сучасному художньому просторі України. Одержані висновки можуть бути використані у науково-дослідній, виконавській та навчально-методичній діяльності

Посилання

Благова Т. О. Формування теорії української народної хореографії в історико-культурологічному вимірі. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2015. III (30), Iss. 59. С. 27–30.

Верховинець В. М. Теорія українського народного танцю. Київ : Муз. Україна, 1990. 150 с.

Лиманська О. В. Трансформація побутово-ігрового комплексу слобожанської традиції у сучасному хореографічному мистецтві. Культура і сучасність. 2011. № 2. С. 190–195.

Нечитайло В. С. Народне хореографічне мистецтво України в соціокультурних умовах сьогодення. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2017. № 2. С. 88–93.

Таранцева О. Формування фахових умінь майбутніх учителів хореографії засобами українського народного танцю : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика проф. освіти». Київ, 2002. 18 с.

Чепалов О. І. Мистецтво танцю – широкі наукові обрії. Культура України : зб. наук. пр. Харків. держ. акад. культури. Харків, 2013. Вип. 42, ч. 2. С. 62–70.

Чернишова А. М. Український народний танець як засіб відродження національної культури. Педагогічний дискурс : зб. наук. пр. Ін-т педагогіки Нац. акад. пед. наук України, Хмельниц. гуманітар.-пед. акад. Хмельницький, 2012. Вип. 13. С. 339–402.

Чілікіна Н. О. Проблематика сучасної хореографічної освіти. Проблеми підготовки сучасного вчителя : зб. наук. пр. Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. Умань, 2015. Вип. 12 (2). С. 298–308.

Шариков Д. І. Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури. Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Київ, 2013. № 1. С. 171–175.

Шейко В. М. Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець XIX – початок XX ст.). У 2 т. Т. 2 : монографія. Харків, 2001. 398 с.

Шкоріненко В. Народний танець у традиційній і сучасній культурі України : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 «Теорія та історія культури». Київ, 2003. 18 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-17