ЗАТРИМКА ПСИХОМОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ЯК МЕДИКО-ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
DOI:
https://doi.org/10.32782/inclusion/2023.1.3Ключові слова:
мовленнєва діяльність, порушення мовлення, затримка психомовленнєвого розвитку, мовленнєвий онтогенез, психічні функції, ранній вік, медико-психолого-педагогічний підхід.Анотація
У статті обґрунтовано медико-психолого-педагогічний підхід до визначення затримки психомовленнєвого розвитку. У логопедичній практиці, як і в галузі спеціальної освіти загалом, поширене порушення психофізичного розвитку, яке виокремлене у групу порушень, що має назву «затримка мовленнєвого розвитку». З огляду на те, що мовлення належить до пізнавальної функції організму людини, у разі його порушення страждають усі провідні психічні функції: сприймання, мислення, пам’ять, уява. Відповідно, інертність розвитку мовлення, як правило, свідчить про інертність дозрівання / формування провідних психічних процесів. Численні дослідження в галузі логопедії свідчать про те, що в разі затримки мовленнєвого розвитку спостерігається стійка тенденція проявів затримки психічного розвитку. Відповідно, сьогодні дедалі частіше фахівці-практики під час тлумачення прояву порушення, яке раніше визначалося як «затримка мовленнєвого розвитку», вживають категорію «затримка психомовленнєвого розвитку». Теоретична й експериментальна нерозробленість проблеми ранньої діагностичної та корекційної допомоги дитині із затримкою психомовленнєвого розвитку в сензитивний період ускладнює активізацію її адаптивних і компенсаторних можливостей. Розуміння позицій провідних учених у галузі спеціальної і вікової психології, аналіз експериментальних даних із проблеми дослідження психомовленнєвого розвитку дітей із затримкою психомовленнєвого розвитку в єдності раннього й дошкільного віку показали, що питання комплексного втручання щодо допомоги дітям із затримкою психомовленнєвого розвитку не розкрите повною мірою. У процесі визначення термінологічно змістовного аспекту поняття психомовленнєвого розвитку в разі затримки психо- мовленнєвого розвитку щодо відповідних вікових періодів вважаємо його інтегративним стосовно психічного, мовленнєвого, інтелектуального, емоційно-вольового розвитку, що має певну структуру, варіативність якої характеризується індивідуально-типовими особливостями порушеного розвитку в разі затримки психомовленнєвого розвитку, що лягли в основу нашого розуміння сутності цього феномену.
Посилання
Задержка психоречевого развития: клинический протокол диагностики и лечения. Рекомендовано Экспертным советом РГП на ПХВ «Республиканский центр развития здравоохранения» Министерства здравоохранения и социального развития Республики Казахстан от 15 сентября 2015 г., протокол № 9 / С. Алтынбеков, Г. Джолдыгулов, Н. Распопова, Э. Сатбаева. URL: https://www.zdrav.kz/sites/default/files/protocols/7%20Задержка%20психоречевого%20развития.pdf.
Боровцова Л., Козодаева Л. Профилактика речевых нарушений у детей раннего возраста. Гаудеамус. 2015. № 1(25). С. 111–120.
Ілляшенко T. Затримка психічного розвитку у дітей: причини виникнення та корекція. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство : науково-методичний збірник / за ред. Н. Софій, І. Єрмакова. Київ : Контекст, 2000. С. 150–170.
Клюев Е. Речевая коммуникация. Рига : Рипол классик, 2002. 315 с.
Тимошенко І. Майстер-клас по сенсорній інтеграції. Інклюзивно-ресурсний центр Ірпінської міської ради. 2018. 24 лютого. URL: http://dinadefectologlogopedblogpostcom.blogspot.com/2018/02/blog-post_24.html?m=1.
Марченко А. Розвиток комунікативних навичок дошкільників із затримкою психомовленнєвого розвитку. Логопедія. 2020. № 4. С. 220.
Comprehensive approach to the treatment of motor alalia in preschool children / N. Pakhomova, I. Baranets, V. Pakhomova, O. Scherban, O. Boryak. Світ медицини та біології. 2021. № 1(75). С. 125–129.
