ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ
DOI:
https://doi.org/10.32782/philspu/2024.5.6Ключові слова:
публіцистичний дискурс, лінгвопрагматика (лінгвістична прагматика), комунікативно-прагматичний аналіз дискурсу, публіцистичний текстАнотація
Одним із провідних напрямів комунікативно-прагматичного аналізу різних типів дискурсу є дослідження особливостей його конструювання в певній соціокомунікативній ситуації, тобто ефективне використання мовних засобів для впливу на адресата залежно від його соціальної орієнтації. Газетно-публіцистичний дискурс вважається показовим щодо впливу на масову аудиторію і на розвиток мовної системи загалом. У пропонованому дослідженні на матеріалі сучасних україномовних газетних і журнальних статей, авторських телепрограм, соціальних мереж тощо здійснена спроба опису та систематизації складників комунікативно-прагматичного плану публіцистичних текстів. Авторки наукової роботи проаналізували й узагальнили сучасні концепції щодо тлумачення публіцистичного дискурсу, схарактеризували його основні ознаки; визначили дискурсивні властивості публіцистичного мовлення; виявили і класифікували комунікативно-прагматичні компоненти медійного тексту; систематизували і формалізували прийоми мовного впливу на реципієнта в межах публіцистичного дискурсу в нерозривному зв’язку з його функціями. У дослідженні публіцистичний дискурс дефінують як різновид інституційного дискурсу, що є інформативно зорієнтованою формою комунікативної діяльності, яка втілюється через засоби масової інформації і спрямовується на широке коло реципієнтів. Комунікативно-прагматичний підхід до вивчення аналізованого типу дискурсу дав змогу дослідницям розглядати публіцистичний текст як витвір мисленнєво-творчого процесу, що полягає в усвідомленому відборі дієвих комунікативних тактик та ефективних мовних засобів, спрямованих на досягнення глобальної стратегічної мети, а саме ідеологічне переконання потенційного читача. Ґрунтовне дослідження різножанрових публіцистичних текстів із позицій комунікативно-прагматичного аналізу дискурсу дало авторкам можливість систематизувати й описати такі його компоненти: комунікативно-аналітичні, комунікативно-ситуаційні, комунікативно-мотиваційні, інтенціональні, мовно-компетенційні, фонові знання. Подальшого розгляду потребує інструментарій лінгвістики переконання, який охоплює різностильові засоби і способи впливу на формування суспільної свідомості соціуму загалом.
Посилання
Мосейчук О. М. Публіцистичний дискурс як контекст реалізації комунікативного впливу на масового адресата. Вісник Житомирського державного університету. Філологічні науки. 2012. Вип. 65. С. 174–177. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN /VZhDU_2012_65_36 (дата звернення: 24.04.2023).
Павлик Н. Комунікативно-прагматичні параметри публіцистичного листа як компонента газетного дискурсу. Філологія й лінгводидактика в науковому дискурсі ХХІ століття : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (до 35-ї річниці заснування кафедри філологічних дисциплін), 24 лютого 2016 р., м. Старобільськ / ДЗ «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». Старобільськ, 2016. С. 23–30.
Разумна К. А. Англійськомовний публіцистичний дискурс у дзеркалі сучасних лінгвістичних розвідок. Науковий вісник ДЦ11У імені І. Франка Серія «Філологічні науки». Мовознавство. 2018. № 10. С. 121–125. URL: http://ir.polissiauniver.edu.ua/bitstream/123456789/10049/1/NVDDPUIIF_2018_121-125.pdf (дата звернення: 11.02.2024).
Брухаль Я. Б. Комунікативний підхід до вивчення публіцистичного дискурсу. Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія: Філологічні науки. 2014. Книга 2. С. 23–28. URL: https://dereksiz.org/pars_docs/refs/452/451489/451489.pdf (дата звернення: 10.02.2024).
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ : Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалі сучасної газетної публіцистики). Київ : Націон. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. 392 с.
Бацевич Ф. С. Лінгвістична прагматика. Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. URL: https://esu.com.ua/article-55505 (дата звернення: 09.02.2024).
Шатілова О. Оцінність як категорія текстів в українських засобах масової комунікації. Studia Philologica, 2017, (1). URL: https://studiap.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/204 (дата звернення: 10.02.2024).
Ідеологема. Енциклопедія Сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. URL: https://vue.gov.ua/(дата звернення: 09.02.2024).
Dijk van T. A. Studies in the Pragmatics of Discourse. The Hague : Mouton Publishers, 1981. 331 p.
