ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ У ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ АНАТОЛІЯ ГРИЗУНА

Анотація

Статтю присвячено вивченню особливостей функціонування складних іменників у поетичному словнику Анатолія Гризуна. Поставлено за мету здійснити структурно-семантичний і функціональний аналіз складних іменників поетичного мовлення письменника. Зазначено, що в поетичному словнику митця широко вживаються композитні іменники різних структурно-морфологічних типів, утворених такими моделями: «прикметник + іменник» (Adj + N), «іменник + дієслово» (N + V), «іменник + іменник» (N + N), «числівник + іменник» (Num + N), «займенник + іменник» (P + N), «прислівник + дієслово» (Ven + V), «дієслово + іменник» (V + N), «іменник + прикметник» (N + Adj), «числівник + дієслово» (Num + V). Кількісний аналіз різних частин мови як безпосередніх компонентів іменників-композитів засвідчив, що іменникові основи є досить частотним складовим елементом композитних утворень. Прикметникові основи переважно виступають першим компонентом іменників-композитів, віддієслівні основи – другим. Визначено семантичні групи складних іменників, які належать до продуктивних структурно-морфологічних типів. Встановлено, що характерними для індивідуального стилю поета є такі види юкстапозитних конструкцій: сполуки з пре- і постпозитивним прикладковим компнентом і словоскладання компонентів із різним граматичним родом. Спостережено поодинокі випадки вживання юкстапозитних іменників, побудованих як парні зближення сумарної семантики. Виявлено, що в поетичному лексиконі Анатолія Гризуна вживаються різноманітні за семантикою юкстапозитні іменники, зокрема номінації рослин, явищ природи, небесних світил, абстрактних понять, емоцій, почуттів тощо. З’ясовано, що індивідуально-авторські складні найменування, які утворені за аналогією, за певними зразками, виходять за рамки загальномовних норм і стають втіленням унікального стилю поета та його мовної індивідуальності. У висновках наголошено, що складні іменники в поетичному мовленні Анатолія Гризуна є ефективним стилістичним засобом, який дає змогу лаконічно, стисло висловити думки й переживання автора, сприяє мовній економії та виступає визначальною ознакою мовотворчості поета.