СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ БІБЛІЙНИХ ТЕКСТІВ

Анотація

У пропонованій студії обґрунтовано малодослідженість художньо-виражального потенціалу мови Священного Писання попри його незаперечний вплив на стилістичну систему української мови, органічність його складників як у літературному, так і політичному та медійному дискурсах. Доведено, що тексти Священного Писання репрезентують зразки духовного красномовства, причому великою мірою – поетичного, властивого художній поезії; поетичне ж мовлення наближене до риторичного завдяки насиченості тропами та мовними фігурами; такі взаємопов’язані риторичні тропи, як метафора, алегорія, порівняння, символ, є потужними прийомами, за допомогою яких формується біблійна думка. Унаочнено та проаналізовано окремі тропи та стилістичні фігури, відбиті в українському перекладі Біблії. Так, звернуто увагу на: порівняння, з-поміж яких виокремлено ампліфіковані, а також розгорнуті, що в біблійному тексті часто виступають у вигляді образного паралелізму, завдяки його зростанню витворюється поширене уподібнення; аналогію, що нагадує розгорнуте порівняння; близьку до порівняння метафору й такі її різновиди, як персоніфікація, метонімія й синекдоха; алегорію (підтверджено, що євангельські притчі найрельєфніше репрезентують алегоричне інакомовлення в Священному Писанні), а також близький до алегорії символ. З’ясовано, що в біблійних текстах однією з найчастотніших стилістичних фігур є антитеза (будується на протиставленні як лексичних, так і контекстуальних антонімів); велике риторичне значення припадає на т. зв. фігури накопичення – тавтологію та плеоназм; унаочнено, як через тавтологію досягається один із засобів риторики – парадокс. Доведено, що увиразненню лексичних засобів, посиленню їхніх емоційно-експресивних можливостей сприяють і такі стилістичні фігури, як анафора, епіфора, епанафора, симплока, риторичні вигуки, запитання, ствердження й заперечення.