ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОМЛЕННЯ У ЛЕГКОАТЛЕТІВ: ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Анотація

У статті розглядаються фізіологічні основи стомлення легкоатлетів, його причини, механізми виникнення та особливості прояву під час фізичних навантажень. Проаналізовано роль центральної нервової системи, енергетичного обміну, м'язових структур та серцево-судинної системи у формуванні стомлення.Біологічна роль стомлення, як невід’ємного елементу спортивної діяльності, полягає у своєчасному захисті організму від виснаження при тривалій або напруженій м’язовій роботі. Існує наступні фази стомлення: початкове стомлення, компенсоване стомлення, декомпенсоване стомлення. Розрізняють також гостре та хронічне, загальне та локальне, приховане (компенсується) і явне (некомпенсується) стомлення.Універсальним механізмом, що оберігає нервову систему а через неї і всі органи та тканини від виснаження є гальмування Патологічний стан організму, який характеризується постійним відчуттям втоми, млявістю, порушенням сну та апетіту, больовими відчуттями у різних частинах тіла називається перевтомою.При недотриманні раціональної організації навчально-тренувального процесу може розвинутися перетренування – захворювання, що виникає в зв’язку з перенапруженням ЦНС у спортсмена. При правильно побудованому тренувальному процесі в організмі розвивається стан тренованості, в основі якого лежать механізми термінової та довготривалої адаптації до фізичних навантажень. Попередження та ліквідація перетренованості та перевтоми полягає в зниженні обсягу та інтенсивності фізичного навантаження, використанні активного відпочинку, застосуванні спеціальних відновлювальних засобів. Вірне планування навчально-тренувальних занять допомагає ефективно використовувати стомлення як елемент прогресу. Розуміння механізмів стомлення дозволяє легкоатлетам уникати небезпечних станів і підтримувати високий рівень роботоздатності.