ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СТОМЛЕННЯ У ЛЕГКОАТЛЕТІВ: ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/olimpspu/2025.1.18Ключові слова:
легкоатлети, перевтома, стан тренованості стомлення, роботоздатність, тренувальний процесАнотація
У статті розглядаються фізіологічні основи стомлення легкоатлетів, його причини, механізми виникнення та особливості прояву під час фізичних навантажень. Проаналізовано роль центральної нервової системи, енергетичного обміну, м'язових структур та серцево-судинної системи у формуванні стомлення.Біологічна роль стомлення, як невід’ємного елементу спортивної діяльності, полягає у своєчасному захисті організму від виснаження при тривалій або напруженій м’язовій роботі. Існує наступні фази стомлення: початкове стомлення, компенсоване стомлення, декомпенсоване стомлення. Розрізняють також гостре та хронічне, загальне та локальне, приховане (компенсується) і явне (некомпенсується) стомлення.Універсальним механізмом, що оберігає нервову систему а через неї і всі органи та тканини від виснаження є гальмування Патологічний стан організму, який характеризується постійним відчуттям втоми, млявістю, порушенням сну та апетіту, больовими відчуттями у різних частинах тіла називається перевтомою.При недотриманні раціональної організації навчально-тренувального процесу може розвинутися перетренування – захворювання, що виникає в зв’язку з перенапруженням ЦНС у спортсмена. При правильно побудованому тренувальному процесі в організмі розвивається стан тренованості, в основі якого лежать механізми термінової та довготривалої адаптації до фізичних навантажень. Попередження та ліквідація перетренованості та перевтоми полягає в зниженні обсягу та інтенсивності фізичного навантаження, використанні активного відпочинку, застосуванні спеціальних відновлювальних засобів. Вірне планування навчально-тренувальних занять допомагає ефективно використовувати стомлення як елемент прогресу. Розуміння механізмів стомлення дозволяє легкоатлетам уникати небезпечних станів і підтримувати високий рівень роботоздатності.
Посилання
Галіцан О. А. Щекотиліна Н. Ф. Втома та її профілактика з метою природно-ресурсного збереження організму. 2020 р., Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського. № 71, Т. 1. С. 107-111.
Дегтяренко Т.В., Долгієр Є.В. Медико-педагогічний контроль у фізичному вихованні та спорті : Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Атлант ВОИ СОИУ, Одеса. 2018. 282 с.
Втома і перевтома: причини, ознаки, наслідки, профілактика. Посилання: (www.umj.com.ua/uk/novyna-216226-vtoma-i-perevtoma-prichini-oznaki-naslidki-profilaktika)
Довгань О. В. Кoнцепцiя сучaсних систем вiднoвлення пpaцездaтнoстi спopтсменiв висoкoї квaлiфiкaцiї нa piзних етaпaх пiдгoтoвки : автор. дипломної роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» : 017 Фізична культура і спорт. Миколаїв 2019. 17 с.
Земцова І. І. Спортивна фізіологія : навч. посіб. Вид. 2-ге, без змін. Київ : Олімп. літ., 2019. 207 с.
Кошева Л. В. Теорія і методика викладання легкої атлетики : методичні рекомендації до самостійних занять для студентів спеціальності 017 – Фізична культура і спорт усіх форм навчання Краматорськ : ДДМА, 2021. 23 с.
Павленко І.О., Сидоренко О. Р., Скачедуб Н. М., Бережна Л.І. Легка атлетика у фізичному вихованні педагогічних закладів вищої освіти : навч.-метод. посіб. Суми : ФОП Цьома С.П., 2020. 200 с.