ВОКАЛЬНО-МОВЛЕННЄВА КУЛЬТУРА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

Автор(и)

  • Ольга Леонідівна Дубовська Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради https://orcid.org/0000-0002-1571-3527
  • Анастасія Ігорівна Адам’ян Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради https://orcid.org/0009-0000-7170-5700

DOI:

https://doi.org/10.32782/art/2025.2.6

Ключові слова:

вокально-мовленнєва культура, професійна підготовка, вчитель музичного мистецтва, музичне мистецтво, вчитель музики, дикція, артикуляція, педагогічне мовлення

Анотація

У статті розглянуто важливість формування вокально-мовленнєвої культури студентів мистецьких факультетів педагогічних вузів. Приділена увага проблемі вокально-мовленнєвої культури у професійній підготовці фахівців мистецьких дисциплін, розглянута особливість вимови у співі українською та іноземними мовами. Також висвітленно значення вокально-мовленнєвої культури у професійній підготовці вчителя музичного мистецтва. Проаналізовано основні аспекти формування мовленнєвої виразності, вокальної техніки, дикції та дихання як складових професійної компетентності. Окреслено шляхи вдосконалення цієї культури у процесі фахової підготовки. Метою статті є аналіз методичних прийомів формування вокальної культури майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фахової підготовки в педагогічних закладах вищої освіти.Методологія. Досвід педагогічної роботи доводить, що у вокальній виконавській практиці проблема слова у співі є актуальною, особливо тепер, коли сучасна міжнародна традиція та світовий виконавський досвід орієнтують на спів мовою оригіналу, що потребує оволодіння специфікою співу іноземними мовами. Підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до професійної діяльності інтерпретується як ефективний засіб їх музично-фахового та педагогічного становлення. Вокальна вимова розглядається як особлива діяльність, що відрізняється від суто вимови іноземною мовою тим, що вона ґрунтується не на процесі мовлення, а на співі й підпорядковується законам співу. Фонетика мови впливає на створення «звукового» образу, а також на звукоутворення, тобто техніку вокалу. Грамотність, культура вокальної мови ґрунтується на законах дикції і нормах літературної мови, що зумовлені фонетикою конкретної мови, а також «нормою» у співі цією мовою.Наукова новизна в дослідженні вокально-мовленнєвих навичок може полягати в розробці та впровадженні інноваційних підходів, методик та технологій, спрямованих на покращення якості та ефективності вокального навчання та мовленнєвої підготовки.

Посилання

Антонюк В. Культура мови у співі та принципи української вокальної орфоепії. НМАУ. Київ, 2000. С. 80–86.

Базиликут Б. Орфоепія в співі. Львів, 2001. С. 76.

Дерев’янко Л. А. Особливості формування вокально-мовленнєвої культури як складової педагогічної майстерності майбутнього вчителя. Київ, 1993. С. 21.

Дмитришена Д. Формування вокальної культури майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фахової підготовки. Київ, 2020. Вилучено з: http://journal.org.ua/index.php/ntn/article/view/19

Ткаченко Т.В. Формування вокально-сценічної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних ВУЗів: монографія. Харків, 2016. С. 307.

Мадишева Т. М. Співак і мова. ШТРІХ. Харків, 2002. С. 132.

Cohen, A. J. (2011). The Art of Communicating: A Guide to Effective Teaching. New York: Oxford University Press.

Miller, R. (2008). The structure of singing: System and art in vocal technique. Chicago: The University of Chicago Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-26