ІНТЕРПРЕТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ В СУЧАСНОМУ ЕСТРАДНОМУ ВОКАЛІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ

Автор(и)

  • Ганна Вікторівна Цап Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва https://orcid.org/0009-0006-6584-947X
  • Мирослава Михайлівна Ковальчук Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва https://orcid.org/0009-0006-0134-4608
  • Наталія Миколаївна Єфименко Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтва https://orcid.org/0000-0002-5860-7521

DOI:

https://doi.org/10.32782/art/2025.3.25

Ключові слова:

українська естрадна пісня, вокальне мистецтво, інтерпретація, фольклор, національна ідентичність

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей інтерпретації української пісні у сучасному естрадному вокалі як феномену національної музичної культури та її інтеграції у глобальний мистецький простір. У роботі розглядаються засади формування національного стилю, зумовленого взаємодією автентичної пісенної традиції та новітніх тенденцій світової естради. Акцентується на збереженні інтонаційно-мелодичної природи української народної пісні, що вирізняється ліризмом, ніжністю та м’якою вокальною манерою, у поєднанні з сучасними техніками звуковидобування, динамічною подачею та імпровізаційними елементами. Визначено роль мовного чинника у збереженні ідентичності: використання літературної української мови та діалектів забезпечує автентичність і культурну локалізацію творів.Значну увагу приділено впливу фольклору як джерела мелодики, образності й ритміки, що виявляється у прямих обробках, стилізаціях, запозиченнях символіки та залученні традиційного інструментарію. Підкреслено вагомість ритмічної організації, де композиції часто ґрунтуються на повторенні ритмоформул. Окремо розглянуто використання сучасних вокальних технік, мікрофонної техніки та сценічної подачі, які створюють синтетичний характер сучасного виконання.Підкреслено, що сучасна українська естрада орієнтується на західні стандарти продюсування та звукового дизайну, але демонструє не копіювання, а свідомий синтез, де західні форми поєднуються з українським змістом. Інтерпретація української пісні у сучасному естрадному вокалі є динамічним балансом традиції та новаторства, формує культурну спадкоємність, утверджує національну ідентичність та виступає дієвим інструментом культурної дипломатії. Такий підхід сприяє оновленню пісенної спадщини, збереженню ментального коду нації та активному залученню молодіжної аудиторії до української музичної культури.

Посилання

Бобул І. В. Естрадно-вокальне мистецтво в контексті розвитку масової культури. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2021. № 3. С. 190–196.

Красовська Л. О., Кудрич Л. В., Манько С. Б., Михайлюченко О. М., Іванов В. В. Українська вокальна естрада початку ХХІ ст.: у пошуках новаційних концептуальних обріїв. Слобожанські мистецькі студії: науковий журнал. Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. Серія «Мистецтвознавство». 2025. № 1. С. 61–70.

Муравіцька С. В. Вокальні стилі естрадної музики 1930–1940-х років. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2023. Вип. 64, т. 1. С. 201–206.

Овсяннікова Н. Ю. Українська естрадна пісня: тенденції розвитку. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2022. № 1. С. 170–173.

Тормахова В. М. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез. Київ : Ліра-К, 2017. 204 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-28