АНСАМБЛЕВА ФАКТУРА В КЛАСИЧНОМУ ТРІО В. КОСЕНКА

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/art/2026.1.20

Ключові слова:

музична фактура, ансамблева фактура, камерно-інструментальна музика, українська музика, стиль, жанр, діалог з традицією, творчість В. Косенка

Анотація

Мета статті полягає у дослідженні і визначенні принципів влаштування ансамблевої фактури в Класичному тріо В. Косенка як маркеру індивідуального композиторського стилю. У статті використані історичний, жанрово-стильовий, системно-функціональний методи дослідження. Наукова новизна статті полягає в актуалізації проблематики принципів фактурного влаштування на матеріалі Класичного тріо В. Косенка як індивідуально-стильових маркерів, що виконують модеруючу функцію в діалозі композитора з традиціями класико-романтичного періоду розвитку музичного мистецтва. У висновках зазначено, що в ансамблевій фактурі Класичного тріо В. Косенка в результаті аналізу виявлені принципи фактурного влаштування, які свідчать про орієнтацію композитора на класико-романтичні традиції. В творі домінує тип гомофонно-гармонічної фактури, всередині якої надважливе значення має прийом дублювання, котрий застосовується в різноманітних варіантах. Його застосування має такі наслідки: об’єднання скрипки та віолончелі в темброво-фактурну пару, розшарування ансамблевої фактури на два темброво-фактурні шари (струнно- смичкові та фортепіано), можливість моделювання ансамблевої фактури в проєкції «удвох на людях» та «солоакомпанемент» (за І. Польською), ясність і прозорість фактури, акцент на вертикалі. Винахідлива композиторська робота з даним прийомом не заперечує розшарування ліній за рахунок передачі тематичних елементів шляхом почергового вступу голосів, імітування мелодичних відрізків, нашарування мелодичних ліній зі схожим тематичним матеріалом, що епізодично застосовується в І, ІІ та ІV частинах і повно реалізується в ІІІ частині, яка, як трагічний центр циклу, яскраво контрастує іншим.

Посилання

Андріанова О. Особливості ансамблевого письма у флейтових сонатах Ф. Гобера (на прикладі Сонати № 3). Музикознавча думка Дніпропетровщини. 2023. Вип. 25. С. 122–134.

Зав’ялова О. К. Віолончель у камерно-ансамблевій культурі України : монографія. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2009. 256 с.

Кравченко А. І. Камерно-інструментальне мистецтво України кінця ХХ – початку ХХІ століть (семіологічний аналіз) : монографія. Київ : НАКККіМ, 2020. 300 с.

Кравченко А. Камерно-інструментальні твори Косенка в рецепції салонного музикування. Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. 2015. Вип. 34. Виконавське мистецтво. Камерно-інструментальний ансамбль: історія, теорія, практика. С. 264–277.

Ніколаєвська Ю. В. Homo Interpretatus в музичному мистецтві ХХ – початку ХХІ століть : монографія. Харків : Факт, 2020. 576 с.

Польська І. І. Камерний ансамбль: феноменологія жанру. Наукова збірка Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка. 2010. Вип. 24. Камерно-інструментальний ансамбль: історія, теорія, практика. С. 4–14.

Смірнова І. В. Ансамблеве письмо в камерно-інструментальних творах для змішаних складів у творчості німецьких композиторів кінця XVIII–XIX століть : автореф. дис. … канд. мистецтвознавства. Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2020. 20 с.

Чернявська М. С. Фортепіанна творчість І. Б. Крамера в аспекті взаємозв’язку виконавства та композиції. Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти. 2020. Вип. 58. С. 96–112.

Чистякова Д. А. Параметри та складові камерно-інструментального стилетворення: етимологічний дискурс. Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2019. № 1. С. 119–125.

Savchuk I., Gomon T. Borys Liatoshynsky’s 1910s–1920s instrumental chamber music: evolution from salon style to symphonic drama. Сучасне мистецтво. 2021. № 17. P. 85–94.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-17